МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА» Кафедра політології та соціології Аналіз публікації Київ 2010 Я вирішила проаналізувати статтю «Майбутнє без демократії» надруковану в журналі «Віче», № 9-10 за травень 2008 року. Написана дана стаття Сергієм Білошицьким кандидатом історичних наук, професором, здобувачем Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Актуальність проблеми даної статті полягає в тому, що через інтенсивний розвиток інформаційної й фінансово-економічної глобалізації, відбувається ослаблення ліберальної демократії, обмежуються можливості національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію. А окремі держави, перебуваючи під впливом міжнародної економічної й політичної кон’юктури, втрачають національний суверенітет. Метою даної статті є з’ясування причин обмеження можливостей національних урядів контролювати внутрішньополітичну ситуацію, вплив представників соціальних груп на результати руйнування традиційної державності, причин за рахунок яких відбувається процес маргіналізації правлячих еліт, і наслідки цього процесу. Наскрізною проблемою статті є те, що сьогодні спостерігаються тенденції у сфері перехоплення державної влади з боку наднаціональних світових інституцій, які справляють інколи більший вплив на політику урядів національних держав, ніж її населення та похідні політичні інститути. Ато й взагалі розбалансовують їхню політику, віддаючи перевагу питанням захисту приватних інтересів еліт, а не задоволенню колективних потреб і забезпеченню соціальної справедливості. Кажучи словами Б. Кагарлицького, «Принципова новизна сучасності полягає не в тім, що національна держава слабшає, а в тім, що корпорації приватизують її». Автор зазначає, що питання про погоджування режиму ліберальної демократії й рамок національної держави залишається дискусійним і неоднозначним. Тому у свої статті спирається на слова англійського дослідника Роберта Даля, який сказав: «Тільки час дасть відповідь на запитання, зможе глобалізована держава зберегти лояльність до демократичних цінностей чи демократія помре разом із національними кордонами». І це дійсно так. Адже ліберальна демократія в умовах глобалізації стискається із серьйозною проблемою. Глобальний рух капіталу, фінансові, інформаційні потоки, виходячи з під контролю національної держави, впливають на внутрішнє політичне життя країни, держава позбавляється регулятивних функцій і потрапляє у пастку транснаціональних зв’язків, у яких переважають непідвладні їй глобальні сили, і стає нездатною визначати власну долю. Отже, глобалізація робить проблематичним розвиток демократії як основи національної держави, підриває її цінності Тому, на мою думку, важлим постає питання: наскільки гнучкими й ефективними виявляться демократичні інститути в країні, наскільки вони будуть відповідати умовам, що змінюються, і чи витримають вони випробування на міцність? Автор звертається і до більш радикальнішої точки зору, якої дотримується депутат Європарламенту Дж. Кєза. Він константує, що руйнування національних держав позбавляє бази сучасні демократичні системи. І заявляє, що фундаментальні рішення, які стосуються життя на планеті, приймають безвідповідальні еліти, позбавлені жодної інвеститури й демократичної легітимності. Цим самим завдаючи глибокої шкоди корінню демократії. «Разом з тим через руйнування основ національної держави відбувається процес маргіналізації правлячих еліт від цінностей та інтересів суспільства»,- стверджує автор. Що у зв’язку із глобалізаційними процесами перетворився на домінуючу тенденцію. І це дісно так. На сьогодні політичні еліти України не мають внутрішньої потреби враховувати інтереси всього українського суспільства. Головним для нинішньої національної еліти є орієнтація на цінності власного споживання. Звідси – пріоритет корпоративних інтересів над загальнонаціональними, надзвичайно високий рівень корумпо...